З давнiх-давен люди не в ладу з погодою, бо ж дощ, як правило, йде не тодi, коли просять, а коли косять: i тепло й холод настають не в пору. i влiтку траплялося кожух одягати: Нiби все наперекiр людинi. Ослiпленi яскравою блискавкою, приголомшенi громовицею, нашi далекi предки у вiдчайдушному поривi кидали в небо списи, стрiли. Пробували небесний вогонь "залякати" вогнем земним - запалювали лiси. Орють i сiють нашi предки майже сiм тисяч рокiв. Завжди їм був конче потрiбен "прогноз" на завтра, на мiсяць, на рiк: i помiтили, що природа сама пiдказує, коли яка буде погода.